1.
О Господи, як добре, що Ти є,
Як добре, що Ти був, як добре, що Ти будеш,
Як добре, що усе життя моє
В Своїх руках голубиш!
Коли засну, то у свій час розбудиш,
Як розхвилююсь — заспокоїш Ти.
Ти, Господи, ніколи не забудеш
Мене вести.
Вести до дивокраю доброти
Безмежної і вічної любові...
Тебе душа і серце, як святі,
Хвалить готові.
Вони Тобі бажають в щирім слові
Подяку вознести.
2.
О Господи, як добре, що Ти є,
Що завжди був і завжди будеш з нами,
Як добре, що життя земне моє
Утішив щедро друзями-братами.
Вони є гарними пахучими квітками
Із Твого саду, що у небесах.
Ти їх зростив-бо власними руками
І розсадив по селах і містах,
Щоб кожен, глянувши на них, в думках
Твою прославив і любов, і велич;
Відкинув гріх, що сковує, і неміч
І забажав цвісти в Твоїх садах,
Куди земний не досягає жах
І де хвала возноситься в віках.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Судьба «героя». - Сергей Сгибнев Среди стихотворений, опубликованных на сайте, обратила на себя внимание преамбула - Информация об авторе: «Судьба человека, родившегося и выросшего в Советском Союзе без религиозного образования в условиях усредненной морали и парадоксальных этических норм, - судьба героя. Подвиги этого героя не в укрощении коня и вхождении в горящую избу, но в личном становлении и осознании смысла».
Да не будет в обиде на меня автор (не помню ни имени, ни названия стихотворения), я о другом - о "героях нашего времени".
Сам я тоже "из бывших" - из членов КПСС.
Проза : Странные сказки - Олег Панферов Стали сочиняться такие вот странные сказочки... Сказочки без смысла, но зато с настроением. Просто у них какое-то плохое настроение. Но ведь, наверное, сказки в чем-то как люди? Если у кого плохое настроение, это еще не значит, что рядом с нами плохой человек? ;)
