Он с нами был, но не был наш,
Ходил он с Господом бок о бок,
Закралась в сердце зависть, блажь,
А мог бы быть Его пророком.
Он с нами бесов изгонял,
И говорил, что любит Бога,
И сердцем так же трепетал,
Когда лежал в Его чертоге.
Но скупость, зависть, злая ложь,
Вмиг помрачили всё, что свято,
Был самым лучшим, не соврёшь,
А вышел самым виноватым…
Отнюдь, не Господа вина,
Что смалодушничал глупец,
Предательству красна цена:
Всего три сикля серебра,
А крест – начало, не конец.
Как и тогда, так и сейчас,
Свершая подлости ликуя,
Предатели ровны подчас,
Забудут, после поцелуя…
Комментарий автора: Нет ничего нового под солнцем.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
